В Україні знову активізувалися дискусії щодо участі жінок у військовій службі. Причиною стали нові петиції та публічні заяви політиків, військових і експертів про майбутнє системи комплектування Сил оборони. Про це пише «Комерсант Український».
Водночас важливо розділяти суспільну дискусію та чинні правила. Станом на зараз в Україні немає рішення про запровадження примусової мобілізації жінок.
Окремі категорії українок уже можуть перебувати на військовому обліку. Водночас сам факт перебування на обліку не означає автоматичного призову до війська.
Що передбачає закон зараз
Жінки з медичною або фармацевтичною освітою за відповідності встановленим вимогам підлягають військовому обліку. Представниці інших спеціальностей, споріднених із військово-обліковими, можуть стати на облік добровільно.
При цьому закон передбачає, що під час воєнного стану жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на службу або залучені до оборонних робіт лише за власним бажанням.
Отже, військовий облік і мобілізація — це не одне й те саме. Наявність відповідного статусу не означає, що жінку автоматично направлять до війська.
Чому питання знову стало актуальним
Новий виток дискусії пов’язують, зокрема, з появою щонайменше трьох петицій щодо можливого залучення жінок до військової служби.
Колишній міністр оборони Олексій Резніков також запропонував переглянути сам підхід до військового обов’язку. Він говорив про можливість поширити його на громадян незалежно від статі та наводив як приклад Ізраїль.
На його думку, жінки могли б виконувати значну кількість завдань у тилу. Це, своєю чергою, дозволило б частину чоловіків, які зараз працюють на відповідних посадах, спрямувати на інші напрямки.
Однак така позиція не означає, що відповідне рішення вже ухвалене державою.
Військові не мають єдиної думки
Ідею примусової мобілізації жінок не всі військові вважають ефективною відповіддю на кадровий дефіцит.
Заступник командира Третього армійського корпусу Максим Жорін наголошував, що проблема полягає не лише у кількості людей. На його думку, додатковий призов сам по собі не усуне системні проблеми комплектування війська.
Водночас військовослужбовець Сергій Гнезділов припускав, що за подальшого скорочення людського ресурсу Україна може зіткнутися з необхідністю перегляду призовного віку та підходів до залучення жінок.
Таким чином, дискусія стосується не лише статі потенційних військовослужбовців, а й того, якою має бути модель комплектування армії надалі.
Є й інші пропозиції
Полковник ЗСУ в запасі Роман Світан пропонує пов’язувати військовий обов’язок передусім із державною службою.
За його концепцією, служба в армії могла б стати необхідною умовою для подальшої роботи на державних посадах. При цьому, на його думку, стать не повинна бути визначальним критерієм.
Експерт також наголошує, що просте збільшення кількості потенційних військовослужбовців не гарантує вирішення проблеми. Для армії важливі не тільки чисельність, а й мотивація, професійні навички та відповідність людей конкретним військовим завданням.
Саме тому, на його думку, система мобілізації має працювати паралельно з ефективним рекрутингом.
Чи можуть зміни вплинути на виїзд жінок
Демограф і експерт із питань трудової міграції Василь Воскобойник вважає, що найближчим часом примусовий призов жінок малоймовірний.
Водночас він звертає увагу на інший ризик — сама дискусія про можливі зміни може впливати на настрої українців, які розглядають можливість виїзду за кордон.
За його оцінкою, невизначеність щодо майбутніх правил, призовного віку та інших аспектів мобілізації може посилювати бажання частини жінок із дітьми залишити Україну.
Що буде далі
Наразі немає підстав говорити про те, що Україна вже запроваджує примусову мобілізацію жінок. Чинні правила дозволяють жінкам добровільно служити та передбачають військовий облік для визначених законом категорій.
Водночас тема залишається предметом політичної та військової дискусії на тлі кадрових викликів.
Тож головне питання зараз полягає не стільки в тому, чи мобілізуватимуть жінок, скільки в тому, яку модель комплектування Сил оборони Україна обере в майбутньому та як поєднати потреби армії з демографічними й соціальними викликами.