Кабінет Міністрів України представив новий план дій на 2025–2026 роки. Документ окреслює пріоритети розвитку держави у воєнних умовах і включає напрями від соціальної політики до підтримки Збройних сил. Для суспільства це важливий сигнал: навіть під час війни уряд будує довгострокове бачення і намагається закласти фундамент для післявоєнного відновлення. Водночас питання залишається відкритим — наскільки реально втілити ці наміри у найближчій перспективі?
Саме про це журналісти Новини.LIVE запитали в одеського економіста Юрія Грінченка.
План дій на 2025-2026 роки
Документ збалансований і містить широкий спектр цілей — від економічного розвитку до культури та спорту. Проблема полягає не в наявності завдань, а у швидкості, з якою держава зможе їх виконати. У воєнних умовах ресурси завжди обмежені, і пріоритетність визначається перш за все безпековими викликами. Водночас важливо, що уряд не звужує політику лише до оборонної сфери, а намагається охопити різні сфери життя. Такий підхід допомагає утримувати баланс між нагальними потребами та довгостроковими цілями.
"Всі цілі, які там окреслені, амбітні. Досягти їх швидко важко, але рух у всіх напрямах можливий. Там є аспекти, пов’язані з соціальною політикою, відновленням, підтримкою ветеранів. Є спорт, культура — тобто кожен знайде свою сферу. План збалансований і відповідає завданням, які уряд має ставити перед собою", — коментує економіст Юрій Грінченко.
Пріоритети воєнного часу
У плані передбачено спеціальні заходи, пов’язані з ефективністю державного управління та протидією корупції. Експерт наголошує, що навіть у воєнних умовах уряд закладає механізми контролю і прозорості. Це сигнал для міжнародних партнерів, які очікують від України не лише витримки на фронті, але й реформ у сфері управління. Значна увага у програмі приділена підтримці внутрішньо переміщених осіб, ветеранів та відбудові соціальної інфраструктури. Фактично уряд намагається вибудувати модель, яка дозволить країні вистояти, не втрачаючи соціальної стабільності.
"Ми вже четвертий рік живемо у воєнних умовах, і велика роль тут належить міжнародним партнерам, які фінансують як військову, так і цивільну сфери. Бюджет попередніх років виконувався достатньо добре, і нинішній документ враховує всі ризики для економіки", — пояснює економіст.
Ризики для економіки
Попри адаптивність української економіки, виклики залишаються серйозними. Найбільшими загрозами є брак робочої сили через міграцію та мобілізацію, інфляційний тиск, а також складна ситуація для бізнесу в прифронтових і південних регіонах. Водночас, за словами експерта, попередні роки показали: навіть під постійним військовим тиском економіка зберігає здатність до відновлення. Це дає підстави говорити про стійкість, але не скасовує необхідності враховувати потенційні ризики у середньостроковій перспективі. Особливо це стосується інвестицій, адже безпека бізнесу напряму пов’язана з економічним зростанням.
"Українська економіка показала гнучкість, здатність пристосовуватися. Але є накопичені негативні тенденції — нестача робочої сили, зростання цін, вплив війни на громадський сектор. Це реальні виклики, але поки що економіка витримує тиск", — каже економіст Юрій Грінченко.
Підвищення цін на продукти
Останні роки уряду справді вдавалося утримувати ситуацію під контролем: ми не бачили гіперінфляції, яка могла б повністю дестабілізувати економіку. Проте підвищення цін на продукти харчування залишається стабільним трендом. Це не лише українська проблема — така тенденція спостерігається в багатьох країнах світу. З одного боку, це створює серйозний тиск на сімейні бюджети, з іншого — відображає загальні глобальні процеси. Вартість енергоносіїв, логістики, вплив кліматичних змін — усе це напряму позначається на цінах у магазинах. Для України ж питання особливо гостре, адже саме продукти становлять велику частку витрат пересічних громадян.
"Ми не бачимо стрибків гіперінфляції, є стрибки на продукти харчування з різних причин, але вони по всьому світу. Можна навіть розуміти, в Україні продукти суттєво здорожчали за останні п’ять років, але якщо порівнювати за десятиліття, ціни зросли в рази. Тому, звичайно, інфляційні тиски присутні", — пояснює економіст.
Проте українські зарплати залишаються дуже низькими. Навіть з урахуванням воєнних умов і порівняно з ВВП на душу населення, вони суттєво відстають від європейських. Цей фактор підживлює інфляційні процеси: бізнес змушений підіймати оплату праці, аби утримати кадри. З іншого боку, зростання зарплат створює додатковий попит на товари та послуги, що знову ж таки стимулює інфляцію. Економіка працює у своєрідному замкненому колі, де ціни й доходи постійно впливають один на одного.
"Попит створюють ті, хто отримує зарплати від держави, він стосується товарів базового попиту. Тому інфляція не буде охоплювати всі сегменти, але на якісь базові товари, на продукти харчування вартість буде зростати. На жаль, це відбувається останні 10 років, ми можемо бачити, що продукти на 10% стабільно в рік дорожчають", — зазначає експерт.
Інфляція в Україні
Інфляція у воєнний час — це природне явище, яке спостерігається в усіх країнах. Для України це означає зростання цін, але водночас підтверджує, що економіка функціонує і продовжує реагувати на внутрішні та зовнішні фактори. Зараз головне завдання полягає не в тому, щоб повністю уникнути цього процесу, а в тому, щоб зробити його контрольованим і мінімізувати вплив на населення. Саме це має враховувати уряд, закладаючи прогнозні показники бюджету на найближчі роки.
"Жодна країна не уникає інфляції у воєнні роки. Це природний процес, який треба враховувати, плануючи розвиток економіки", — підсумував експерт.
План дій уряду на 2025–2026 роки демонструє спробу поєднати нагальні потреби воєнного часу з довгостроковим баченням розвитку країни. Він охоплює не лише оборонну та безпекову сфери, але й соціальну політику, культуру, спорт, відбудову та боротьбу з корупцією. Попри це, реалізація документа залежатиме від трьох ключових факторів: перебігу війни, підтримки міжнародних партнерів і здатності економіки витримувати внутрішні виклики. Ризики — інфляція, відтік робочої сили та низькі доходи населення — залишаються серйозними. Водночас українська економіка вже довела свою гнучкість і стійкість. Тому головне завдання уряду полягає в тому, щоб перетворити цей план із суто декларативного документа на реальний інструмент відновлення та зміцнення держави навіть у воєнних умовах.